Зовні він дуже схожий на свійських “Мурчиків”. Кі́т лісови́й (Felix silvestris) ще в кінці XVIII століття опинився в більшості європейських країнах і в Україні на межі зникнення. Сьогодні вид занесений до всіх видань Червоної книги України, Червоного списку МСОП, CITES як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції і до списків Червоної книги Українських Карпат. В Карпатах найчисельнішою залишилась закарпатська популяція, а в Україні ареал поширення кота лісового поступово розширюється.
За даними наших інспекторів, кота лісового в природі помічають частіше, ніж рись, особливо часто він трапляється на невеликих лісових галявинах і узліссях. Помітною характерною ознакою, яка відрізняє кота дикого від свійського, є великий хвіст з 4-6 чорними кільцями і тупим кінцем. Дикі кошенята мають очі небесного забарвлення, яке в дорослих стає сірим.
Для збереження цих рідкісних тварин важливі старі дерева з дуплом, в яких кішки люблять влаштовувати кубла для народження і вигодовування потомства.
У лютому-березні коти паруються, тому обходять і мітять великі території для пошуків пари. Ось фотопастка і зафіксувала одного з них під час вечірнього обходу території.
Як виявилось, саме свійські коти становлять небезпеку для існування кота лісового, але не пряму, фізичну, а як виду, які сприяють гібридизації потомства за рахунок схрещування в природних умовах. Окрім того, домашній котик, якого з “легкої” руки жорстоких господарів було викинуто в ліс, стає здичавілим і передає справжнім диким котам не тільки свої гени, а й хвороби, які для них можуть стати смертельними.
